Історія й традиції ендокринноі хірургіі в м. Києві

Витокам й створенню ендокринноі хірургіі в м. Києві початок поклав відомий лікар, доктор медичних наук, професор, О.К. Горчаков.

Горчаков Олександр Кирилович, після закінчення Краснодарської гімназії в 1918 році, поступив в Харківський медичний інститут. В 1924-1932 р. він працював спочатку лікарем–ординатором, а потім головним лікарем в сільських та районних лікарнях Харківської області. О.К. Горчаков удосконалив теоретичні та практичні навички, сформувався як кваліфікований хірург, набув досвід адміністративної роботи. Одночасно з лікувальною та педагогічною діяльністю О.К. Горчаков проводив значну наукову роботу. В 1937 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Пластика сальником черевної порожнини», 25.06.1937р. йому була присуджена вчена ступінь кандидата медичних наук, 11.11.1938р. він отримав атестат доцента. В 1940р. О.К. Горчаков працював в Харківському окружному військовому шпиталі помічником начальника шпиталю. З 10.04.1950 р. його було призначено директором Київського медичного стоматологічного інституту та за сумісництвом професором кафедри хірургії Київського медичного інституту. В тому ж році він захистив докторську дисертацію «Про патогенез і лікування шоку». 16.12.1950р. йому була присуджена вчена ступінь доктора медичних наук, 10.01.1951р. - наданий диплом професора. З 1951 року О.К. Горчаков був завідувачем кафедри хірургічних хвороб стоматологічного інституту, виконував обов'язки головного ендокринолога МОЗ УРСР. З 01.03.1955 р. після об'єднання Київського медичного стоматологічного інституту з Київським медичним інститутом, О.К. Горчаков очолив кафедру хірургії стоматологічного факультету Київського медичного інституту. О.К. Горчакову належить більше ніх 70 наукових статей, в яких висвітлюються питання ендокринології та інші проблеми в галузі хірургії. Перші праці О.К. Горчакова були присвячені питанням фізіології та патології прищитободібних залоз і їх зв'язку з іншими залозами.

В працях О.К. Горчакова узагальнений значний досвід стосовно питань етіології та патогенезу зобової хвороби. Їм удосконалена методика радикальної операції субтотальної струмектомії. О.К. Горчаков був висококваліфікованим спеціалістом в різних галузях ендокринноі гінекологіі та хірургії ендокринної системи. Очолювана О.К. Горчаковим хірургічна клініка перетворилась на головний центр ендокринологічної хірургії в Києві та в Україні завдяки значному хірургічному досвіду Олександра Кириловича. Протягом кількох років О.К. Горчаковим та його співробітниками було прооперовано багато хворих з Києва та правобережної України з різними формами зобу та базедовою хворобою. Щорічно, протягом 10 років в клініці виконували 1500-2000 операцій, майже 500 з них з приводу захворювань щитоподібної залози.

О.К. Горчаковим було виконано більше 4000 операцій на щитоподібній залозі з позитивними результатами. Ним створена нова патогенетична класифікація зобної хвороби, яка була затверджена VIII з'їздом хірургів України. Впроваджені нові методи лікування, зокрема вперше в Україні відбулось застосовання  радіоізотопів. В СРСР вперше почали лікувати хворих з токсичним зобом з використанням радіоактивного йоду (А.К. Горчаков, М.П. Черенько, 1955). За короткий час у клініці було налагоджено вивчення патології щитоподібної залози та надниркових залоз, різних видів обміну за наявності базедової хвороби та зобу (В.М. Пархоменко, А.П. Степаненко, Т.Г. Романова, О.Н. Люлька, М.П. Черенько, М.П. Отенко, П.О. Огній, І.В. Комісаренко, Р.А. Бетельман, О.А. Бенікова, Н.В. Ромашкан та ін.).

Під керівництвом О.К. Горчакова в Києві та багатьох центрах організовані протизобні диспансери, в яких виявляли, лікували та проводили профілактику зобу та інших ендокринологічних захворювань, зокрема - цукрового діабету. У подальшому ці диспансери були перетворені на ендокринологічні.       Разом з видатним вченим Київського медичного інституту професором А.Е. Лур'є, головним акушером-гінекологом МОЗ України, О.К. Горчаков вперше почав проводити лабораторне дослідження і лікування патології клімаксу. Олександр Кирилович сподівався створити в Києві Інститут ендокринології, оскільки розумів, що в умовах кафедри з недостатньою кількістю працівників та обмеженими лабораторними можливостями складно проводити наукову та лікувальну роботу, яка б відповідала світовим дослідженням в ендокринології. Як головний ендокринолог МОЗ України, О.К. Горчаков зробив значний внесок в успішну боротьбу з зобовою хворобою. Особливо багато він допомагав органам охорони здоров'я Закарпаття, Івано-Франківської, Львівської та інших західних областей України в організації боротьби з зобовими проблемами. Під його керівництвом більше 20 співробітників успішно захистили дисертації (серед них три докторські - М.П. Череньком, І.В. Комісаренком, Н.В. Ромашкан). 

За видатні досягнення в хірургії О.К. Горчакова було обрано членом Всесоюзного товариства хірургів та заступником голови правління Наукового товариства хірургів України, членом президії Республіканського комітету профсоюзу медичних робітників. За заслуги в галузі медицини, плідну наукову працю О.К. Горчакову було присвоєно 17.03.1954 року звання заслуженого діяча науки України, а 09.08.1954 він був нагороджений орденом Леніна. О.К. Горчаков вів велику консультативну роботу в ряді клінік Києва і до останнього дня життя не припиняв активну хірургічну діяльність. Помер О.К. Горчаков 11.08.1960 року. Посмертно йому присвоєно звання лауреата Державної премії України.                                                  

Його послідовниками є знані хірурги-ендокринологі сучасності: А.П. Степаненко, М.П. Черенько, І.В. Комісаренко.

А.П. Степаненко один із перших в країні розробив та впровадив в практику спосіб лікування гіпопаратиреозу методом підсадки кісткових  гомотрансплантантів та тиреолімфографію для диференціювання діагностики різних форм зоба. Один із перших запровадив для лікування токсичного дифузного зоба радіоактивний йод. Також, А.П. Степаненко розробив методики діагностики і лікування рака щитвидної залози, аутоімунного тиреоїдиту, багатовузлового зоба. Як і О.К. Горчаков, А. П Степаненко є автором більше 70 наукових робіт по проблемі патології щитовидної залози. 

Свій шлях в медицині А.П. Степаненко почав ще в 1950 році, коли був зарахований на посаду клінічного ординатора кафедри хірургіі в Киівському медичному Стоматологічному Інтитуті. 1953 р переведений на посаду асистента кафедри хірургіі. Згодом А.П Степаненко стає доцентом кафедри хірургіі.  В 1955 році ним написана дисертація на тему "Вплив оперативного лікування деяких форм зобноі хвороби на стан антитоксичноі функціі печінки і вміст калія і кальція в сировотці крові ”. За його ініціативою в 1985 році було створено хірургічне ендокринне відділення на базі № 3. В 1988 році він був призначений  завідуючим хірургічного ендокринологічного відділення на базі Центральноі районноі клінічноі лікарні Дніпровського району м. Києва. За ці роки А.П. Степаненко отримував безліч подяк за високі показники в науковій та суспільній роботі.  1993 р А.П. Степаненко був принятий на посаду замісника директора по лікувальній справі. А коли за ініціативою М.В.Гульчія, був створений КМКЕЛ в 1998 році, А.П.Степаненко був переведений на посаду завідуючого відділення ендокриноі хірургіі (на базі лікарні № 3). Згодом, вже на базі КМКЕЛ №16, в 2001 році, А.П.Степаненко був зарахований на посаду завідуючого хірургічного ендокринологічного відділення. З 2008-2014 р  А.П.Степаненко  був завідуючим відділення ендокринноі хірургіі КМКЕЦ. Учнями А.П. Степаненка є М.В. Гульчій, Н.П. Романова, О.П.Демидюк, терапевт А.П. Озірська, А.В. Сташук, І.Б. Сай, Б.П. Грубник, Є.С. Кущаєва, О.О.Левітас, Л.Г Василенко, М.О.Роберман, доцент Б.Г.Корвацький, Н.Й. Романюк, В.А. Куценок, В.С. Кульбака, С.М. Цимбалюк, П.Ю. Маляревський, О.Б. Олійник, О.А. Тонковид, які сьогодні впроваджують нові технології та демонструють високоякісну спеціалізовану роботу в ендокринній хірургії в Київському міському клінічному ендокринологічному центрі.

Сьогодні з упевненістю можна констатувати, що створення в 2007 році КМКЕЦ - є гідним продовженням давніх традицій ендокринноі медицини як в м. Києві зокрема, так і в Україні загалом. Не буде перебільшенням зазначити, що професійну і творчу естафету від славетних попередників підхопив нинішій головний лікар Київського міського клінічного ендокринологічного центру, хірург-ендокринолог, Заслужений лікар України Микола Васильович Гульчій. Саме завдяки його ініціативі та наполегливості, починаючи з 1993 року було пройдено копіткий шлях від створення Киівського міського ценру хірургіі та реабілітаціі хворих з патологією щитовидноі залози, потім Киівської міської клінічної ендокринологічної лікарні, до сучасного клінічного ендокринологічного центру, що надає високоспеціалізовану медичну допомогу пацієнтам на основі сучасних досягнень у сфері медицини.

КМКЕЦ є також навчальною і науковою базою Національного державного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, відділу ендокринної гінекології ДУ і ПАТ НАМН України. КМКЕЦ наразі співпрацює з ДУ «Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України», НДІ молекулярної біології та генетики, ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова, ДУ національним Інститутом раку МОЗ України, Київським міським клінічним онкологічним центром, Університетською клінікою м. Стокгольм, Швеція. В 2011 році за ініціативою М.В. Гульчія до КМКЕЦ був приєднаний Киівський міський клінічний ендокринологічний диспансер.

З ім`ям Миколи Васильовича пов`язані й світові досягнення в сучасній ендокринній хірургіїї. Так, з 2002 року ним почав застосовуватися новітній метод боротьби зі злоякісними новоутвореннями під час операцій на щитоподібній залозі — кріодеструкція. А в 2013 році, вперше у світовій практиці, М.В. Гульчій застосував інший новітній метод боротьби із злоякісними новоутвореннями – електрозварювальну технологію на електрохірургічному апараті ЕК В 3-300–ПАТОНМЕД, завдяки якій вдається швидко та безкровно здійснювати розділення тканин, мобілізацію органів та судин, видалення пухлин. Слід також зазначити, що в Центрі, вперше в Україні, було впроваджено в практику 100% експрес патогістологічних досліджень під час операцій, та одним із перших була впроваджена в практику тонкоголкова аспіраційно-пункційна біопсія щитовидної залози під контролем ультразвукової діагностики, що покращує діагностику пухлин. Більше про структуру й досягення фахівців КМКЕЦ в галузі ендокринології можна озайомитись з інших матеріалів сайту. Додамо лишень, що останні роки Центр впевнено тримає лідерство практично з усіх показників по успішному супроводженню, консервативному й оперативному лікуванню ендокринно залежних хворих не тільки м. Києва, а й усієї України.