ЖИТТЯ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГУЛЬЧІЙ
10.02.1956 - 21.08.2018

Прожити яскраве, насичине, сповненне досягненнями і любов`ю життя таланить далеко не кожному. Та секрет такого підсумку - не в народженні під щасливою зіркою, збігу обставин чи подарованій небом долі. Справа - в титанічних зусиллях, сумлінності й чеснотах самого власника життя. Саме таким - Життям з Великої Літери - й був земний поступ видатного хірурга, талановитого організатора і просто чудової людини - Миколи Васильовича Гульчія.

Його шлях у професію був традиційним для свого часу. Спочатку, Івано-Франківське медичне училище, далі - Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця, потім - роки практики в загальній хірургії й перші фахові успіхи, прояв яких, насправді, був лише питанням часу. Адже ще з шкільних років друзі й оточуючі Міколи Васильoвича відзначали його неабиякі устремління до самовдосконалення. 
Поворотним в житті М.В. Гульчія стає 1989 рік, коли відносно молодий, але амбітний хірург-ендокринолог повертається після стажування в США й ставить собі за мету створення в Києві сучасного ендокринологічного центру, який би за якістю й широким спектром медичних послуг не поступався найкращим закордонним зразкам. Так почався довгий 18-річний шлях з досягнення зазначенної мети.
 



В 1992-94 роках Микола Васильович обіймає посаду заступника голови Департаменту медицини та соціального захисту населення, начальника Головного управління охорони здоров'я населення м. Києва, а згодом – заступника міського голови з питань медицини та соціального захисту населення. В 1993 році на базі лікарні №3, за його ініціативою був створенний Киівський міський ценр хірургіі та реабілітаціі хворих з патологією щитовидноі залози. Це був перший камінчик в фундаменті майбутньої перлини української ендокринології  - Киівського міського клінічного еднокринологічного центру, створенного й очоленного ним в 2007 році. 
В 2002 році, вперше у світовій практиці, М.В. Гульчій застосовує під час операції з видалення злоякісних новоутворень на щитоподібній залозі кріодиструкцію. А в 2013 році, також вперше у світовій практиці - електрозварювальну технологію на електрохірургічному апараті ЕКВЗ – 300 «ПАТОНМЕД». Унікальний досвід практичної діяльності М.В. Гульчія висвітлено у 120 публікаціях, 80 авторських наукових роботах і понад 20 державних патентах на винаходи у хірургічному та консервативному лікуванні. 
Та головний підсумок професійної наснаги Миколи Васильовича - не цей поважний перелік, а тисячі врятованних життів й десятки тисяч зреалізованих людських сподівань на повноцінне життя. Хіба можуть будь-які звання, нагороди чи статуси порівнятись з цим?
 
ЖИТТЯ вчинило незбагненно…  
І зараз нестерпно від болю, усвідомлюючи, що найзворушливіші, найтепліші слова в жодному разі не замінять чарівливої посмішки Миколи Васильовича, його золотих рук, його великого серця, невгамовної енергії й жаги допомагати людям, використовуючи хоч наймізерніший шанс. 
 
Усвідомлення справжніх масштабів сьогоднішньої втрати прийде згодом.
Але ми впевненні, що впораємось. Спокійно, цілеспрямовано, професійно, а головне, з почуттям гідності, самоповаги й людянності. Так, як кожен день свого життя це робив сам Микола Васильович Гульчій. І, переконані, був би щасливий бачити в нас таку ж наснагу.

Вічна шана й світла пам'ять, дорогий наш Головний Лікар, Друг, Вчитель, Справжній Чоловік і Чутливий Батько. Покійся з миром там де вічне кохання, де вічна любов...