Варто знати: ОСТЕОПОРОЗ

Термін „остеопороз” вперше появився у Франції і вживався при описанні загальної патології кісток. Його утвердження пов’язують з ім’ям французького  патологоанатома Jean George Chretien Martin Lobstein, який відкрив світу недосконалий остеогенез . При описі  пошкодженої кістки людини J.Lobstein використав словосполучення двох грецьких слів „osteon” та „poros” (маленька  дірка). Термін швидко прижився у медичних посібниках Франції та Німеччини, а на початку ХХ століття в англомовних медичних словниках. В 1891 р. німецьким патологоанатомом Frederic von Reklinhausen описав ураження скелету зразу при двох ендокринних патологіях: характерні зміни кісткової тканини – „фіброзний остеіт” при підвищеній функції прищитоподібних залоз і численні переломи у жінки з тривалим перебігом нелікованого тиреотоксикозу. Пізніше, в 1932 р. нейрохірург Harvey Cushing описав глюкокортикоїдний остеопороз як характерний прояв ендогенного гіперкотицизму, що став в наші дні на тлі глюкокортикоїдної терапії однією з самих частих причин вторинного остеопорозу.

Класичний постменопаузальний остеопороз був описаний американським ендокринологом Fuller Albright. Він припустив, що описана ним патологія пов’язана з дефіцитом естрогенів і зумів привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Соціальне значення цієї патології збільшується з ростом тривалості життя.

За статистикою, низькотравматичний перелом є загрозою кожній третій жінці і кожному п’ятому чоловіку старше 50 років.
Поширеність переломів збільшується з віком – від 11,5% серед жінок 50 – 54 років до 34,8% у жінок 75 – 79 віку. Наявність перелому хребця збільшує ризик наступних деформацій в 2-3 рази, а чисельні компресійні переломи хребців ведуть за собою зниження росту, хронічний больовий синдром, а також порушення функцій внутрішніх органів в зв’язку з деформацією грудної клітини. 

Загалом, остеопоротичні переломи за своєю поширеністю та важкістю наслідків призводять до більшої втрати тривалості життя ніж люба онкологічна хвороба, за винятком раку легень, а серед ендокринних захворювань за цим показником поступаються лише цукровому діабету 2-го типу.

Згідно із класифікацією виділяють первинний і вторинний остеопороз.

Первинний 

Термін «первинний» застосовується до тих пацієнтів, у яких остеопороз розвивається внаслідок причин, пов'язаних з менопаузою й старінням.

Вторинний 

Якщо остеопороз виникає внаслідок основного захворювання, його трактують як вторинний. Як правило, вторинні форми остеопорозу класифікуються відповідно до наступних причин:

  • Ендокринні порушення (гіпертиреоз, гіперкортицизм, цукровий діабет, гіпогонадизм, гіперпаратиреоз, захворювання гіпофіза).
  • Призначення лікарських засобів (глюкокортикоїди, гепарин, метотрексат, препарати літію, антациди).
  • Захворювання органів травлення (гастроектомія, запальні захворювання кишечнику, синдром мальабсорбції, захворювання гепатобіліарної системи).
  • Захворювання нирок (хронічна ниркова недостатність, нирковий канальцевий ацидоз, синдром Фанконі).
  • Захворювання крові (лейкоз, лімфоми, системний мастоцитоз, мієломна хвороба, таласемія та інші анемії, хвороба Гоше).
  • Захворювання сполучної тканини (недосконалий остеогенез, синдром Елерса-Данлоса, синдром Морфана, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак).
  • Інші причини: вагітність та лактація, іммобілізація, злоякісні новоутворення, нервово-психічна анорексія, зловживання алкоголем, гіперфосфатемія, синдром Рейлі-Дея).
  • Майже всі хвороби в практиці ендокринолога можуть ускладнюватись вторинним остеопорозом, нерідко – поєднанням первинного і вторинного остеопорозу. Детальне обстеження 1015 жінок в Китаї, що звернулись з больовим синдромом в спині, остеопороз, за даними ДРА (Т-критерій < -2,5) був виявлений у 384 (38%) пацієнток, з них 33 (8,6%) мали вторинний остеопороз; у 10 був виявлений тиреотоксикоз; у 10 – первинний гіперпаратиреоз і 8 отримували глюкокортикоїдну терапію.

У діагностиці остеопорозу «золотим стандартом» є метод двохенегетичної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА). На відміну від інших методів абсорбціометрії, ДРА дає можливість кількісної оцінки МЩКТ у ділянках скелету, які оточені великими і нерівномірними шарами м’яких тканин. За рекомендацією ВООЗ, які стосуються сенситометричних критеріїв остеопорозу, зменшення мінеральної щільності кісткової тканини нижче -2,5 стандартного відхилення від пікової кісткової маси асоційовано зі значним збільшенням ризику переломів, як у жінок, так і в чоловіків, та є показанням для призначення антиостеопоротичного лікування.

Необхідно зауважити, що питання доцільності лікування вирішується не тільки за результатами денситометрії, а з урахуванням факторів ризику.

Високоінформативним і найбільш доступним на сьогодні в обстеженні кісткової тканини залишається метод ультразвукової денситометрії. На відміну від однофотонної та рентгенівської денситометрії, даний метод дає можливість оцінки стану губчастої кісткової тканини та її архітектоніки (орієнтації та товщини трабекул). Чисельними дослідженнями засвідчено високу цінність методу в прогнозуванні ризику виникнення остеопоротичних переломів також можливість його застосування для оцінки остеопротекторних засобів у профілактиці та лікуванні остеопорозу.

За своїм впливом на обмін в кістковій тканині препарати для лікування остеопорозу поділяють на три групи: засоби пригнічуючі резорбцію кістки,  стимулююючі її ріст та такі, що впливають на обидва процеси.Важливу роль в формуванні кісткової тканини в період росту організму, його зрілості і інволюції
відіграє кальцій. Недостатність цього елемента значно збільшує ризик розвиток остеопорозу. Для профілактики остеопорозу рекомендується вживати 1000–1500 мг кальцію на добу – норма вживання для дорослих, вітаміну D – 400–800 МО на добу, що достатньо для підтримки нормального рівня 25-гідроксивітаміну D3 (25–30 нг/мл). Тому препарати кальцію та вітаміну D традиційно ви
користовують як базисні засоби профілактики розвитку остеопорозу і комплексного лікування.
Однак, останнім часом відмічається негативна тенденція до лікування пацієнтів остеопорозом препаратами кальцію і вітаміну D в режимі монотерапії.

 

 

Також по темi: Прищитоподібна залоза. Патології та діагностика,    Прищитоподібна залоза. Лікування та відновлення